Med-Altitudo

Артроз – дистрофічне захворювання суглобів при якому спостерігається біль, деформація і обмеження рухів в суглобі внаслідок вікової перебудови хрящової кістки (первинний) або внаслідок травми чи перенесеного захворювання (вторинний). В суглобовому апараті спостерігається зміна форма хряща, зменшення його еластичності та зменшення синовіальної рідини.

Артроз зустрічається переважно у людей від 30 років і частота збільшується із збільшенням віку.

Серед причин які призводять до артрозу є:

• Важка фізична праця з загрузкою на суглоби

• Порушення обміну кальцію, фосфору та ін. мікроелементів

• Порушення кровопостачання (ішемія суглобу)

• Спадковість

• Гормональні порушення (захворювання щитоподібної залози)

• Травматизм

• Інфекційні (гнійний артрит) та аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит)

• Переохолодження

Лікування артрозу:

Чим швидше почати лікування тим кращий ефект буде спостерігатись.

Лікування повинне бути комплексним і залежати від вираженості симптомів хвороби.

• Фізіотерапія

  Електротерапія

  Лазерна терапія

  Магнітотерапія

• Фармакотерапія

  Нестероїдні протизапальні препарати

  Глюкокортикостероїди

• Лікувальна фізкультура

• Санаторне лікування

Артрит – це запалення суглоба. Причини виникнення: надмірне фізичне навантаження, переохолодження, травма, інфекційні захворювання, які не мають нічого спільного зі суглобами (запалення сечового міхура та нирок, туберкульоз, бруцельоз тощо.). Ревматизм – одна із причин виникнення артриту.

Клініка артриту:

На ранній стадії пацієнта турбує біль у суглобі у  деяких  ситуаціях, а саме – фізичне навантаження, при зміні погоди,в певний час доби  (зранку або ввечері). Якщо біль стає постійною, суглоби червоніють, активні рухи  неможливі, то це означає, що артрит перейшов у хронічну стадію.

Лікування артриту:

• Протизапальні препарати.

• Мазі для зовнішнього застосування  – апізаторон, бутадіон, вольт арен, диклофенак.

• Таблетовані препарати на основі аспірина (згубно діють на ШКТ)

• Протиподагричних препарати ( аллопуринол, алломарон).

• Кортикостероїдні препарати (гідрокортизон, преднізолон).

Профілактика артриту:

Профілактику потрібно починати з молодого віку.

• Нормалізація ваги тіла;

• Регулярне фізичне навантаження;

• Збалансоване харчування;

• Відмова від шкідливих звичок (куріння та алкоголю);

• Слідкувати за поставою;

• Правильно організувати робоче місце;

• Активний спосіб життя.

Остеомієліт – інфекційне запалення кісткового мозку, яке переходить на губчасту та компактну речовину кістки та окістя. Шасеньяк вперше описав клініку остеомієліту  у 1852р.

Класифікація остеомієліту:

• За перебігом :

• Гострий

• Хронічний

• За механізмом інфікування:

• Первинний гематогенний

• Вторинний

• Етіологічно:

• Специфічний

• Неспецифічний

• По локалізації:

• Епіфізарний

• Метадіафізарний

Гострий гематогенний остеомієліт

Етіологія остеомієліту:

Збудники: золотистий стафілокок, рідше стрептокок, колі формні бацили, пневмококи, гонококи, патогенні гриби.

Для розвитку остеомієліту важливим є наявність первинного джерела інфекції (фурункул, карбункул, бешиха, карієс тощо).

Патогенез остеомієліту:

Остеомієліт найчастіше уражає довгі трубчасті кістки, а саме – стегнова, плечова, гомілкова.

Гнійний процес починається в кістково-мозкових щілинах метафізів. Внаслідок цього спостерігається сповільнення кровообігу у цьому місці. Далі виникають вогнища некрозу та формуються секвестри. Окістя відшаровується гноєм. Гнійний процес  уражає кістковий мозок, кортикальний шар кістки, періост, прилеглі м’які тканини.

Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту

• Токсична форма. Розвиток дуже стрімкий. Місцеві прояви незамітні. У хворого спостерігається висока температура, знижений тиск, пульс частий, висипка на шкірі. Розвивається гостра дихальна та серцево-судинна недостатність. Симптоми подібні до септичного шоку.

• Септико-піємічна форма. У хворого виражені ознаки інтоксикації. Локальна болючість,протибольова контрактура спостерігаються з перших днів захворювання. Множинні метастатичні вогнища  у кістках та паренхіматозних органах.

• Локальна форма. Розпираючий біль у кістці. Після двох днів розвиваються місцеві прояви (Набряк кінцівки, обмеження рухів, гіперемія).  Внаслідок прогресування хвороби може утворитися флегмона  та нориці.

Лікування остеомієліту

• Антибіотикотерапія

• Імунотерапія

• Дезінтоксикаційна терапія

• Симптоматична  терапія

• Хірургічне лікування

Перелом кістки – повне або часткове порушення цілісності кістки внаслідок впливу механічної сили або патологічного процесу. Більшість травмонебезпечних ситуацій супроводжується переломами (аварії на дорогах, виробництві, природні катастрофи, спортивні та побутові травми). За статистикою найчастіше перелом вражає верхню кінцівку (близько 50%). Найбільш вразливі до переломів є люди похилого віку внаслідок зниження міцності і еластичності кістки, а також зниження реперативної здатності.

            Переломи класифікують за:

• Походженням:

  Вроджені

  Набуті

• Ступенем ушкодження

  Повні

  Неповні

• Площиною перелому

  Повздовжні

  Поперечні

  Косі

  Спіральні

• Локалізацією перелому

  Плеча

  Стегна

  Хребта

  Основи черепа та ін.

• Механізмом перелому

  Внаслідок згинання

  Внаслідок стиснення

  Внаслідок відриву

  Внаслідок скручування

  Патологічні переломи

• В залежності від відділу пошкодженої кістки

  Епіфізарні

  Діафізарні

  Метафізарні

• Кількістю переломів

  Одиночні

  Множинні

Внаслідок перелому виникає зміщення кісткових уламків.

Зміщення буває :

• Первинним ( виникає одразу після дії механічного фактору)

• Вторинним (виникає внаслідок механічного впливу після пошкоджую чого

Види зміщень:

• Повздовжнє

• Поперечне

• Зміщення під кутом

• Кругове (ротаційне) зміщення

Внаслідок механічного впливу кісткових уламків на навколишні тканини може виникати ускладнений перелом. При пошкодженні судин – кровотечі, при пошкодженні нервів – парези або паралічі.

Основними ознаками перелому є біль в ділянці ушкодження, гематома, припухлість, деформація кінцівки та патологічна рухомість, при пальпації також буде крепітація (хруст кісток).

Лікування відрізняється в залежності від вищесказаних особливостей перелому.

Загальні особливості лікування включають в себе знеболення, іммобілізація та міорелаксація для зменшення механічного впливу на пошкоджену кістку. При переломі зі зміщенням потрібно надати кістці фізіологічного положення. При пошкодженні судин необхідно провести зупинку кровотечі. Також необхідно провести заходи антисептики та дотримуватись правил асептики впродовж всього лікувального курсу.