Med-Altitudo

Флегмона – це гнійне розлите запалення підшкірної основи, міжм’язевих просторів і передочеревинної клітковини.

Класифікація флегмон:

• Залежно від поширення флегмони поділяються на

• Поверхневі

• Глибокі

• Залежно від локалізації:

• Паранефрит – гнійне запалення навколо ниркової клітковини;

• Медіастиніт – запалення середостіння;

• Парапроктит – гнійне запалення тканин, що оточують пряму кишку;

• Аденофлегмона – гнійне запалення лімфатичного вузла.

Етіологія флегмон

Збудниками - анаеробна, аеробна та гнилісна інфекція. Розвивається захворювання внаслідок   інфікуванням ран, остеомієліту кісток черепа, гематоми.

Клініка

Гострий початок, з’являється гіперемія, набряк, припухлість, інфільтрат, зниження функції, болючість у місцях скупчення гною. У хворого підвищена температура тіла, озноблення, недомагання.

Флегмона може поширюватись, як по горизонталі, так і вглиб. Розвиток захворювання часто супроводжується такими ускладненнями, як лімфаденітом, лімфангітом, тромбофлебітом, сепсисом.

Лікування флегмон

• Розкриття та дренування флегмони

• Антибактеріальна терапія

• Сульфаніламідна терапія

• УВЧ, кварц.

Фурункул – гнійне запалення волосяного мішечка та сальної залози. Виникає внаслідок бактеріальному забрудненні, розчухуванні та роздавлюванні  вугрів. Найчастіше фурункул локалізується на  верхній губі, носогубній складці, кінчику носа.

Збудники: золотистий стафілокок, стрептокок та інші.

Клініка:

Субфебрильна температура, слабість, локальне свербіння шкіри, а згодом і її болючість. Навколо волосяного мішечка почервоніння, набряк з чіткою межею гнійника. Внаслідок збільшення та поширення гнійника розвивається інтоксикація організму (підвищення температури, лихоманка тощо). На 7-8 день пустула розривається, виділяється гній та відходить некротичний стержень.

Лікування фурункулів:

• Місцеве лікування.

• Туалет  тканин навколо вогнища (70% етиловим спиртом),виголюють волосся;

• Фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, ультрафіолетове випромінювання);

• Антисептичні мазі (діоксидинова, йодопіринова);

• Пов’язки з гіпертонічним розчином;

• Розкриття гнійного вогнища (якщо процес охоплює оточуючі тканини)

• Загальне лікування

• Антибіотикотерапія;

• Антикоагулянти;

• в/в введення кристалоїдних  рідин, дезінтоксикацій них розчинів.

В основі В12 та фолієводефіцитної анемії лежить виникнення мегалобластного типу кровотворення внаслідок дефіциту вітаміну В12та рідше – фолієвої кислоти.

Причини виникнення В12-дефіцитної анемії:

• Відсутність гастромукопротеїну

• Порушення засвоєння вітаміну В12 (при пухлині шлунка,після резекції шлунка або кишечника тощо)

• Недостатнє надходження в організм вітаміну В12

• Підвищене споживання (у вагітних)

• Ботріоцефальоз

Причини виникнення фолієводефіцитної анемії:

• Резекція тонкої кишки

• При спру

• Синдром сліпої кишки

• Целіакія

• Гемолітична анемія

• У вагітних, які не споживають фруктів та овочів

Клініка  В12 та фолієводефіцитні анемії

Основні синдроми:

• Макроцитарно-мегалобластна анемія

• Ураження травної системи

• Неврологічний

Скарги хворих на відчуття «опечення» язика , нудоту, зниження апетиту, проноси, закрепи, болюче відчуття при натисканні по плоских та трубчастих кістках.

У хворих часто спостерігається карієсне ураження зубів. Язик яскраво-червоний,гладкий, ніби лаковий. Збільшена печінка та селезінка. АТ – знижений. Пульс – прискорений.

Загальний аналіз крові при В12 та фолієводефіцитній анемії

• Еритроцитопенія

• Зниження загального рівня гемоглобіну крові

• КП  = 1,2-1,5.

• Анізоцитоз

• Мегалоцити

• «тільця Жоллі»

• «кільця Кебота»

• Лейкоцитопенія

• Еозинопенія

• Лімфоцитоз

• Тромбоцитопенія

Лікування В12 та фолієводефіцитної анемії

• Введення вітаміну В12 підшкірно або внутрішньом’язево

• Підтримуюча доза вітаміну В12 після нормалізації картини крові

Залізодефіцитна анемія

Залізодефіцитна анемія найчастіше виникає внаслідок хронічної крововтрати (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, глистні інвазії, маткові кровотечі тощо) та характеризується зменшенням кількості заліза в сироватці крові, кістковому мозку та депо.

Ще одними причинами розвитку залізодефіцитної анемії є:

• Резекція шлунка, кишечника

• Вагітність

• Лактація

• Трофічні порушення органів дихання і тканин

Залізодефіцитна анемія веде до порушення  синтезу гема, гемоглобіну, міоглобіну тощо.

Клініка залізодефіцитної анемії

Скарги хворих на сухість шкіри, випадіння волосся,його ламкість та раннє посивіння, спотворення нюху та смаку, відчуття опечення язика,нудоту, відрижку, відчуття повзання мурашок по тілу.

Загальний аналіз крові при залізодефіцитній анемії

• Зниження вмісту еритроцитів (гіпсохромна анемія)

• Зменшення гемоглобіну

• КП менше 0,85

• Анізоцитоз

• Пойкілоцитоз

• Мікроцитоз

• Ретикулоцитопенія.

• Зменшення кількості заліза

Лікування залізодефіцитної анемії

• Збалансоване харчування із збільшеним вмістом заліза (яловичина, яблука, сухофрукти)

• Усунути крововтрату

• Медикаментозна терапія (ферковен, феррокаль тощо)

• Профілактичні курси лікування препаратами заліза

Постгеморагічна анемія  розвивається внаслідок внутрішньої чи зовнішньої кровотечі  та характеризується зменшенням кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну в крові.

Причини виникнення постгеморагічної анемії:

• Травма (пошкодження великих кровоносних судин)

• Такі хвороби як:

• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки

• Пухлина шлунка, нирок, легень.

• Туберкульоз легень

• Цироз печінки

• Геморагічні діатези тощо

• Гостра судинна недостатність

Класифікація постгеморагічної анемії:

• Гостра пстгеморагічна анемія – швидка втрата великого об’єму циркулюючої крові.

• Хронічна постгеморагічна анемія – поступова, тривала втрата крові.

Клініка постгеморагічної анемії

Постгеморагічна анемія проявляється такими симптомами,як:

• Гостра судинна недостатність (колапс, шок)

• Гіпоксія

• Прояви основного захворювання, що спричинило крововтрату.

Кровотеча із внутрішніх органів  проявляється блювотою кольору «кофейної гущі»,появою крові у сечі та калі (мелена).

При масивній крововтраті (25-30% циркулюючої крові) може виникнути  геморагічний шок або колапс. Хворі скаржаться на слабкість, мерехтіння «мурашок» перед очима, шум у вухах, серцебиття, нудоту.

Шкіра – бліда, вкрита холодним потом.

Пульс - частий, напружений.

Дихання – часте ,поверхневе.

АТ – знижений.

У перші дні у загальному аналізі крові анемія відсутня. Остання проявляється на 2-3 день.

Лікування постгеморагічної анемії:

• Негайна зупинка кровотечі

• Проведення заходів ліквідації шоку, колапсу

• Переливання крові

• Переливання кровозамінників

• Препарати заліза.

Набряк Квінке, або ангіоневротичний набряк – алергічна, або псевдоалергічна реакція, яка супроводжується набряком шкіри, слизових оболонок і підшкірної основи. Набряк відбувається внаслідок накопичення медіаторів запалення в тканинах, щоссупроводжується збільшенням проникності судин.

Клінічні прояви набряку Квінке.

За поширеністю набряк Квінке зазвичай менший за кропивницю і його розміри зазвичай не більші за розміри людської долоні і локалізуються переважно на повіках, губах, слизовій оболонці рота та калитці. Розвивається через декілька хвилин (1-3) після контакту з алергеном, який має блідий колір і щільну консистенцію та блідий колір. Напад може тривати до декількох годин.

Крім вищеназваних місць локалізації набряк може спостерігатись також в верхніх дихальних шляхах (утруднене дихання, асфіксія), органах ШКТ (блювота, понос, розлитий біль у животі), органах сечовиділення (затримка сечі)

Набряк гортані є найбільш небезпечним варіантом ангіоневротичного набряку внаслідок загрози смерті від асфіксії.

Лікування набряку Квінке.

Основними засоби проти алергічного набряку є використання антигістамінних препараті та сечогінних препаратів для дегідратації. При асфіксії внаслідок набряку гортані проводиться накладання трахеостоми.

Кропив’янка – алергічне ураження шкіри, яка проявляється у вигляді сверблячих пухирів різної величини та форми, внаслідок набряку певної ділянки шкіри. Алергічним подразником можуть бути лікарські речовини, побутова хімія, їжа,фізичні фактори (переохолодження та ін.) та укуси комах. Патогенез кропив’янки полягає у збільшенні проникності судин внаслідок алергічного запалення.

Класифікація кропив’янки

За етіологічними факторами кропив’янку поділяють на

• Спонтанну кропив’янку

• Фізичну кропив’янку

• Особливі форми кропивниці

Спонтанну кропивницю поділяють за тривалістю на

• Хронічну кропив’янку

• Гостру кропив’янку

Клініка кропив’янки.

Кропив’янка починається відчуттям сильного свербіння ураженої ділянки шкіри з вираженою гіперемією. На шкірі спонтанно виникають гіперемовані сверблячі пухирі, які можуть бути різних розмірів, різної форми. При субклінічній формі кропив’янки пухирі виникають в місцях постійного подразнення шкіри, або при дотику до шкіри. Кропив’янка також можу уражати органи дихання, органи ШКТ, суглоби та ін. і виражатись відповідними симптомами.

Лікування кропив’янки поділяється на:

• Патогенетичне

Використовуються антигістамінні препарати при легкому перебігу (димедрол, діазолін), при важких формах - глюкокортикостероїди

• Етіотропне

Проводять елемінацю алергенів, які спричинили виникнення даної алергічної реакції. Виведення проводиться відповідно до того як потрапив алерген в організм (промивання шлунку, очисна клізма, дієта, відміна прийому препарату та ін..

• Симптоматичне

Зняття набряку та сверблячки.

Анафілактичний шок -  це синдром, який проявляється реакціями негайного типу. Останні характеризуються початковим збудженням з наступним гальмуванням функції центральної нервової системи, артеріальною гіпотонією, бронхоспазмом.

Етіологія анафілактичного шоку

• Введення лікарських препаратів, вакцин та сироваток

• Неправильне проведення гіпосенсибілізації

• Переливання крові та кровозамінників

• Укус комахи.

При анафілактичному шоці підвищується проникність судинної стінки,виникає набряк, гіперсекреція, спазм гладких м’язів, порушення серцево-судинної системи.

Клініка анафілактичного шоку

Різкий початок (кілька хв. чи сек. після попадання алергену в організм).

У людини проявляються такі симптоми, як:

• Відчуття жару з почервонінням шкіри

• Запаморочення

• Головний біль

• Відчуття неспокою

• Відчуття страху

• Шум у вухах

• Холодний піт

• Алергічні набряки, кропив’янка

• Спазм гладких м’язів бронхів (напади кашлю)

Характерним для анафілактичного шоку є зниження артеріального тиску до важкої гіпотензії. Пульс частий, ниткоподібний. При аускультації чуємо акцент IIтону над легеневою артерією; в легенях вислуховується жорстке дихання, сухі хрипи.

Лікування анафілактичного шоку

• Обколення місця ураження адреналіном

• Вводять пеніциліназу, якщо анафілактичний шок спричинив пеніцилін

• Введення глюкокортикоїдів та їх аналогів

• Мезатон, адреналін, норадреналін вводять для нормалізації АТ

• Еуфілін – для зняття бронхоспазму