Med-Altitudo

Гіпертонічна хвороба

Гіпертонічна хвороба – хронічне захворювання, головною ознакою якого є стійке підвищення артеріального тиску.

Етіологія гіпертонічної хвороби

• Нервово-психічне перенапруження ЦНС

• Порушення функцій центрів судинної регуляції (внаслідок стресу, хвилювання).

Фактори ризику

• Обтяжена спадковість

• Спеціальність (лікарі, вчителі)

• Ожиріння

• Гіподинамія

• Надмірне вживання кухонної солі.

Патогенез

Розвитку гіпертонічної хвороби сприяють такі фактори, як:

• Нервовий (психоемоційна перенапруга)

• Рефлекторний (активація симпатичної НС, виключення депресорних впливів дуги аорти та каротидного синусу)

• Гормональний (гіперпродукція катехоламінів,гіперплазія клітин гіпофіза)

• Нирковий (вазоконстрикторна гіпертензія, гіперволемічна гіпертензія)

• Спадковий

Класифікація

Розрізняють 3 стадії  гіпертонічної хвороби

• Перша стадія – ознаки органічних уражень відсутні

• Друга стадія – спостерігається гіпертрофія лівого шлуночка, протеїнурія, наявність атеросклеротичних бляшок  у таких кровоносних судинах, як аорта, сонна та стегнова артерія; звуження артерій сітківки.

• Для третьої стадії характерними ознаками  є  лівошлуночкова недостатність, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульти, гіпертонічна енцефалопатія, ниркова недостатність ( рівень креатиніну плазми понад 0,177), розшаровуюча аневризма аорти, ексудати з набряком сосочка зорового нерва.

Клініка

Поступовий і непомітний початок захворювання. Довгий час самопочуття у пацієнтів задовільне. Пізніше хворі скаржаться на  головний біль, шум у вухах, дратівливість, безсоння, загальну слабкість. Коли артеріальний тиск стабільно підвищується, з’являється задишка , біль у ділянці серці, серцебиття, миготіння «мушок» перед очима.

  Пульс твердий, напружений. Артеріальний тиск підвищується від 140/90 мм рт.ст. і більше. Посилений верхівковий поштовх. Аускультативно – акцент другого тону над аортою, послаблення першого тону над верхівкою серця.

Ускладнення гіпертонічної хвороби:

• Серцева недостатність (серцева астма, набряк легень)

• Дистрофічні зміни у міокарді

• Гостра коронарна недостатність

• Стенокардія

• Інфаркт міокарда

• Порушення серцевого ритму

• Ниркова недостатність

• Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт, енцефалопатія)

Лікування гіпертонічної хвороби

Немедикаментозне лікування:

• Корекція маси тіла – зменшення вживання кухонної солі , холестерину, насичених жирів.

• Фізична активність

• Зменшити кількість стресових факторів

• Психотерапія

• Аутогенне тренування

Медикаментозне лікування

Гіпотензивні засоби

- діуретики (фуросемід)

- бета-адренолокатори (атенолол)

- альфа-адреноблокатори (празозин)

- антагоністи ангіотензинперетворювального ферменту (лозартан)

Ревматизм – системне запалення сполучної тканини з переважним ураження серцево-судинної системи, виникає після перенесення захворювання спричинене β–гемолітичним стрептококом групи А.

Етіологія ревматизму

β-гемолітичний стрептокок найчастіше уражає верхні дихальні шляхи (ангіна)

Класифікація ревматизму

За активністю:

• Активний

  I ступінь

  II ступінь

  III ступінь

• Неактивний

Характером перебігу:

• Гострий

• Підгострий

• Хронічний

Місцем ураження:

• Ураження серця (міокардіосклероз, первинний і зворотній ревмокардити)

• Ураження інших органів (артрит, ураження шкіри, гепатит, енцефаліт, тиреоїдит, пневмонія)

Клініка ревматизму

Ревматизм виникає через 2 тижня після перенесення захворювання спричиненого стрептококом. Спостерігається слабість, підвищення температури тіла. Через тиждень захворювання появляються ознаки ураження сполучної тканини і проявляються у вигляді кардиту, артриту, хореї і підшкірних вузликів.

Внаслідок ураження серця спостерігається збільшення його у розмірах, появляються патологічні шуми, ознаки недостатності кровообігу і аритмія які можна побачити на ЕКГ.

При ураженні суглобів виникає гострий біль, порушення функції почервоніння і припухлість переважно у великих суглобах.

Загальний аналіз крові при ревматизмі

Лабораторно в аналізі крові можна побачити пришвидшення ШОЕ, лейкоцитоз, підвищення вмісту фібриногену, альфа-1, -2 Глобулінів.

Лікування ревматизму

Для медикаментозного лікування використовують:

• Антибіотики (еритроміцин)

• Глюкокортикостероїди

• Ацетилсаліцилова кислота

• Вітамінні препарати (C,B)

Також обов’язковим є дотримання безсольової дієти (дієта №10) та ліжкового режиму.

Профілактика ревматизму

До неспецифічної профілактики відноситься пропаганда здорового способу життя (фізкультура, загартовування) за допомогою засобів масової інформації. Запобігання передавання захворювання в місцях великих скупчень людей.

До специфічної профілактики ревматизму відноситься біцилінопрофілактика.

Пацієнтам до 25 років, але більше 5 років, які перенесли ревматизм щомісячно вводять 1 500 000 ОД біциліну-5 протягом року.

Ішемічна хвороба серця це гостре або хронічне захворювання спричинене порушення роботи серця внаслідок невідповідності між потребою міокарду в кисні і його кровопостачанні.

Ішемінча хвороба серця включає в себе:

• Стенокардію

• Інфаркт міокарда

• Постінфарктний міокардіосклероз

• Серцеву недостатність

• Аритмію

• Раптову коронарну смерть

Стенокардія – напад загрудинного болю, який здатний іррадіювати внаслідок ішеміі серцевого м'язу.

Причини стенокардії:

Основними причинами стенокардії є:

• Атеросклероз (90% випадків)

• Запалення коронарних артерій

• Гіперточна хвороба.

Також причинами стенокардії можуть бути:

• Серцева недостатність

• Аортальний стеноз

• Гормональні дисфункції (гіпертиреоз, збільшення продукції катехоламінів)

• Анемія, отруєння чадним газом (порушення транспортування кисню до міокарду)

Зазвичай стенокардія виникає після фізичного навантаження, проте може виникати і при інших умовах (хвороби органів травлення, діафрагмальна грижа, переохолодження та ін..)

Класифікація стенокардії:

• Стенокардія напруги

  Найперша стенокардія

  Стабільна стенокардія напруги (I-IV)

  Прогресуюча стенокардія

• Стенокардія спокою

Функціональні класи стабільної стенокардії напруги

• Стенокардія виникає тільки при дуже інтенсивних фізичних навантаженнях

• Виникають при ходьбі більше за 500 м.

• При ходьбі від 100 до 500 м.

• Виникають при ходьбі на відстань до 100 м, хворі не можуть підніматись по сходам, переносити вантажі.

Клінічні прояви стенокардії:

Стенокардія починається з сильного загрудинного болю різноманітного характеру. Для болю під час стенокардії характерна іррадіація в ліву руку, ліву лопатку , також можливий зубний біль. При сильних нападах біль іррадіює вправо, дуже рідко в ногу. Під час стенокардії у хворого виникає страх смерті, що відбивається на виразі обличчя хворого. Частіше спостерігається брадикардія, рідше тахікардія, екстрасистолія. Зазвичай тривалість нападу стенокардії становить до 15 хвилин (більше години розвивається інфаркт міокарду). Характерною ознакою стенокардії є швидке припинення проявів після прийняття нітрогліцерину.

Лабораторні дослідження:

• Підвищення вмісту елементів загортальної системи крові та підвищення їх активності.

• Підвищення вмісту ЛПНЩ, ЛПДНЩ, холестерину.

Лікування стенокардії:

Для медикаментозного лікування використовують

• Нітрогліцерин (швидкаЯ, короткочасна дія, знімає напад)

• Антитромбоутворюючі (гепарин, аспірин)

• Препарати подовженої дії (анаприлін, метопролол, сустак, верапаміл та ін..)

Профілактика стенокардії:

Основним принципом профілактики стенокардії є усунення провокуючих факторів (шкідливі звички такі як куріння і алкоголь, погане харчування, вживання солі, емоційне напруження, надмірна вага тіла).

Інфаркт міокарда – форма ішемічної хвороби серця, яка супроводжується некрозом ділянки серцевого м’яза внаслідок гострого порушення кровопостачання.

Етіологія інфаркту міокарда:

Найпоширенішими причинами інфаркту міокарда буває:

• Спазм коронарних артерій

• Коронаротромбоз

• Атеросклероз коронарних артерій

Інфаркт міокарда може виникати на фоні психічних, емоційних та фізичних перенавантаженнях, гіперліпідеміях, та підвищеній концентрації  катехоламінів в крові, перевтома, шкідливі звички (вживання алкоголю та куріння).

Після некротичного ураження серцевого м’язу навколо нього утворюється грануляційна тканина, яка через декілька тижнів перетворюється в рубець.

Інфаркт міокарда буває:

• Субепікардіальний

• Субендокардіальний

• Інтрамуральний

• Трансмуральний

За величиною некрозу:

• Друбновогнищевий

• Крупновогнищевий

Основними проявами інфаркту міокарда є сильний і тривалий біль стискаючого або розпираючого характеру, який локалізується за грудиною та не знімається нітрогліцерином. Так як і у випадку стенокардії біль здатний до іррадіації.

Внаслідок цього захворювання може виникати серцева недостатність, тахікардія (рідше брадикардія), тони серця ослаблені.

Стадії інфаркту міокарда:

• Найгостріша (2-3дні)

• Гостра (2-3 тижні) - спостерігається тахікардія, зниження артеріального тиску, тони серця ослаблені, аритмія та гіпертермія, біль послаблюється.

• Підгостра (після відмежування некротичного вогнища від здорових тканин) – всі вищеописані симптоми послаблюються.

• Постінфарктна (утворення рубця)

Також спостерігаються нетипові форми інфаркту міокарда

• Аритмічна

• Абдомінальна

• Церебральна

• Астматична

• Безбольова

Ускладнення інфаркту міокарда:

• Тромбоутворення внаслідок посиленого згортання крові і пошкодження судин і тромбоемболія артерій внутрішніх органів.

• Кардіогенний шок – небезпечне ускладнення, летальність якого перевищує 80%, спостерігається олігурія, ціаноз обличчя, акроціаноз, задишка, холодний піт, втрата свідомості.

• Раптова коронарна смерть – виникає протягом декілька годин від початку інфаркту, настає внаслідок відсутності систоли або фібриляції шлуночків.

• Порушення провідності і автоматизму – найпоширеніше ускладнення

• Серцево-судинна недостатність

• Розрив серця

• Гостра та хронічна аневризма серця

Лікування інфаркту міокарда:

• Термінова госпіталізація хворих з ліжковим режимом

• Запобігання ускладнень небезпечних для життя (фібриляція та ін..)

• Зняття больового нападу (наркотичні і ненаркотичні анальгетики, нейролептики)

• Попередження тромбоемболії (аспірин, анальгін та ін..)

• Спеціальна дієта – їжа з низьким вмістом жирів, подрібнена і легкозасвоювана